Презентация на тему Природные ресурсы и основы рационального природопользования к уроку. Рациональное природопользование презентация. Рациональное природопользование. Презентация урока окружающего мира 4 класс на тему.

• Теорія Держави І Права України Шпори
• Теорія Держави І Права Шпаргалки
• Теорія Держави І Права Шпори На Екзамен

2 Білет № 2.! Поняття та стадії застосування П Застосування – спрямована на реалізацію норм П і здійснювана в спеціально встановлених формах державно-владна, творчо-організуюча діяльність держ органів і уповноваж д-вою гром органів щодо прийняття індивідуально-конкретних правових приписів з метою вирішення конкретної справи.(умови: законність і обґрунтованість) Процес застосування завершується прийняття правозастосовчого акта, в якому фіксуються індивідуально-конкретні правові приписи.

Ініціатива може належати: самому правозастосовувачу, вказівка вищестоящого органу, заяви зацікавлених суб’єктів. Встановлення та аналіз фактичних обставин справи або ситуації, що потребує врегулювання чи вирішення. Це збирання, перевірка та оцінка відповідних доказів по справі та їх джерел.

Обставини: фактичні, характеристика особистості причетних суб’єктів, обставини, що спонукали суб’єкта до певної поведінки. Юридична кваліфікація – на основі змісту якої норми П повинна розглядатися дана ситуація.

Це встановлення тотожності ознак конкретної поведінки суб’єкта тим ознакам, які зафіксовані в нормі П. Тлумачення норм П – переклад його абстрактних приписів на більш зрозумілу мову конкретних понять і висновків (усвідомлення і роз’яснення). Види: за суб’єктами: офіційне(нормативне і казуальне), неофіційне (доктринальне, компетентне, повсякденне); з точки зору обсягу і змісту: буквальне, розширене, обмежувальне.

Заказать, купить работу Теорія держави та права України по предмету Право. Содержание Светлана Геннадиевна Зубанова Шпаргалка по теории гос 1. Предмет и метод теории.

Прийоми і засоби Т: мовне (граматичне), логічне, систематичне, історичне. Прийняття рішення по справі – застосування норм П. Видається індивідуальний акт владного хар-ру, що встановлює П і О конкретних суб’єктів (вирок, наказ, рішення ) 4. Здійснення фактичних дій, завдяки яким норма П провадиться в життя. Об'єктивне і суб'єктивне право. Об’єктивне право - це право, що діє в державі як загальна об’єктивна закономірність необхідності регулювання суспільних відносин людей.

Це сукупність чинних у країні норм. Суб’єктивне право - це закріплені правом певні юридичні можливості особи. Оскільки право в більшості норм так або інакше стосується людей - суб’єктів права ( носіїв прав та обов’язків ), то можна сказати, що право переважно має суб’єктивні властивості. Термін 'суб’єктивне' вказує на приналежність права певному суб’єкту, на його певні юридично визнані можливості, якими він на свій розсуд може скористатися або не скористатися.

У загальному вигляді зміст будь-якого суб’єктивного права можна звести до того, що воно надає уповноваженому суб’єкту такі можливості: а) поводити себе відповідним чином (право на свої дії); б) вимагати відповідної поведінки від інших суб’єктів (право на чужі дії); в) звертатися до держави за захистом свого юридичного права. Суб’єктивне право — міра можливої поведінки уповноваженого. Реалізовувати чи не реалізовувати цю можливість цілком залежить від волевиявлення суб’єкта.

Теорія держави і права в системі юридичних наук. У системі юридичних наук теорія держави і права дає найширше за обсягом і глибиною знння державно-правових явищ. Вони викоистовуються галузевими й іншими юридичними науками як важливі, з методологічного аспекту, вихідні пункти дослідження, що дозволють уникнути однобокості у вирішенні галузевих наукових проблем.

Тим самим теорія держави і права вносить методологічну єдність у дослідження шалузевих та іеших юридичних наук. Тому вона иступає в системі юидичних наук як наука методологічна за своїм характером. ТдіП виступає фундаментальною, методологічною, інтегруючою наукою. Поняття і структура системи юр-них наук. Теорія держави і права не ставить перед собою завдання вивчити всі сторони діяльності держави, зміст конкретних юридичних норм, практику їх застосування.

Таке завдання виконує вся система наук про державу і право. Предмет загальної теорії держави і права складає, практично, вся система юридичних наук. Теорія держави і права: 1 це фундаментальна наука. Фундаментальна, тобто така, яка напрацьовує найбільш широкі за обсягом і глибокі за змістом знання про державу і право. 2 це методологічна наука.

На основі ТДП і її положень розробляються інші юридичні науки. 3 це інтегруюча наука тому, що вона узагальнює дані інших наук і сприяє розвитку юридичних знань в цілому. Усі юридич-і науки – це окрема галузь сусп-х наук, які вивчають суспільно- правові інстутути, а також спіцифічні форми їх відбиття в свідомості людей (прав-а ідеологія, прав-а психологія, прав-а свідомість). Усі юрид-і науки поділ-я на:. Історико-теоритичні юридичні науки: ТДП, історія держави і права України, історія держави і права зарубіжних країн, історія вчень про державу і право. Галузеві юридичні науки: державне право, адміністративне право, кримінально-процесуальне право та інші та міжгалезуві науки: господарське, сімейне. Науки, які вивчають організацію і діяльність державних органів: прокурорський нагляд, суд та правосуддя, Адвокатура України.

Науки, які вивчають міжнародне право: міжнародне право, морське право, повітряне право, космічне право. Прикладні юридичні науки: криміналістика, судова медицина, кримінологія, бухгалтерський облік, кібернетика, які використовують дані точних наук для вирішення юридич-х проблем. Загально – теоритичні юридич-і науки: філософія права, прав-а психологія, соціологія права. Юриспруденція - це сукупність усіх юридичних наук. Основні сучасні аспекти праворозуміння.

Право – це специфічна форма регулювання поведінки людей, сукупність правил поведінки санкціон-х або встанов-х держ-ю, які виражають інтереси або всього сус-ва або пануючого класу. При нормативному підході – право відносять до нормативних сис-м сус-ва. Право розгляд-я як сис-ма загальнообовязкових, формально визначених норм, що відображують по-державному організ-у волю народу, гарантуються і охороняються держ-ю, виступають регулятором сусп-х відносин. При генетичному підході – основна увага зосередж-я на процесах виникнення і форм-я права, його соціальної детермінованості об'єкт-ми і суб'єкт-ми умовами життя сус-ва. Інструментальному підходу властиве дослідження права як специфічного регулятора соціал-х відносин, за допомогою якого здійсн-я і забезп-я державне управління сус-вом. Дослідження права як феномена кул-ри, соціа-ї цінності складає основу аксіологічного підходу. Правова дійсність вивч-я крізь призму її відповідності досягнутому сус-вом рівню соціального прогресу, ща дає можливість виділити питому вагу «права в праві», тобто дати оцінку прогресивності прав-х явищ, відображує регресивні тенденції.

Системному підході відповідає відображення прав-ї дійсності як сис-ми прав-х явищ, що певним чином повязані між собою і утворюють єдине ціле – прав-у сис-му. Статичний аспект – норми права, правопорядок, суб'єкти прав. А динамічний – правотворчість, реаліз-я і застос-я норм прав. Соціологічне праворазуміння визнає право певним чином упорядковану взаємодіє соціальних суб'єктів, «живе» право, як конкретне, динамічне, фактично існуюче явище, що лежить в основі створення законів і прийняття інших юридичних рішень. Реалізація норм П: поняття і форми Реалізація норм П – втілення положень П норм у фактичній поведінці (діяльності) суб’єктів П. Форми реалізації: 1. Додержання – узгодження суб’єкта ми своєї поведінки з нормами-заборонами (пасивна поведінка суб’єкта) 2.

Виконання – дії суб’єкта щодо здійснення зобов’язуючого припису П (активна поведінка суб’єкта) 3. Використання – зд-ня суб’єктами повноважень, наданих їм нормами П. (суб’єкт сам вирішує використовувати чи утримуватись від використання суб’єктивного П, що йому належить ) 4.

Застосування – спрямована на реалізацію норм П і здійснювана в спеціально встановлених формах державно-владна, творчо-організуюча діяльність держ органів і уповноваж д-вою гром органів щодо прийняття індивідуально-конкретних правових приписів з метою вирішення конкретної справи.(умови: законність і обґрунтованість)/. Схожі: Поняття теорії права та держави як науки. Співвідношення теорії права та держави і енциклопедії права Україні, а також виходячи з необхідності закріплення ідеї пріоритету права в юридичній діяльності вивчення навчальної дисципліни. Теоретичне осмислення й усвідомлення цих проблем – необхідна умова наукового управління суспільними процесами. Саме життя висунуло.

П.І., Стрельник О. Л., Гончаров А. Навчально-методичні матеріали з курсу “Теорія держави та права” для студентів та курсантів. Поняття, основні принципи правової держави. Шляхи формування правової держави в Україні Проблеми теорії та філософії права.

Уж поверьте, все, что я вам сейчас поведала, все из своего личного опыта. А потому из кожи вон лезьте, но не будьте для мужчины мягкой игрушкой. Природа в этом.

Робоча навчальна програма / А. – Київ нац ун-т імені Тараса Шевченка. Залежність державно-правових інститутів від рівня соціально-економічного розвитку Рабінович П.

Основи загальної теорії права та держави. Видання 5-те, зі змінами. Навчальний посібник.— К.: Атіка.— 2001.— 176. Залежність державно-правових інститутів від рівня соціально-економічного розвитку Додайте кнопку на своєму сайті: Портал навчання.

9.Поняття і структура системи юр-них наук. Теорія держави і права не ставить перед собою завдання вивчити всі сторони діяльності держави, зміст конкретних юридичних норм, практику їх застосування. Таке завдання виконує вся система наук про державу і право.

Предмет загальної теорії держави і права складає, практично, вся система юридичних наук. Теорія держави і права: 1 це фундаментальна наука. Фундаментальна, тобто така, яка напрацьовує найбільш широкі за обсягом і глибокі за змістом знання про державу і право. 2 це методологічна наука. На основі ТДП і її положень розробляються інші юридичні науки. 3 це інтегруюча наука тому, що вона узагальнює дані інших наук і сприяє розвитку юридичних знань в цілому. Усі юридич-і науки - це окрема галузь сусп-х наук, які вивчають суспільно- правові інстутути, а також спіцифічні форми їх відбиття в свідомості людей (прав-а ідеологія, прав-а психологія, прав-а свідомість).

Теорія Держави І Права України Шпори

Усі юрид-і науки поділ-я на: 1.Історико-теоритичні юридичні науки: ТДП, історія держави і права України, історія держави і права зарубіжних країн, історія вчень про державу і право 2.Галузеві юридичні науки: державне право, адміністративне право, кримінально-процесуальне право та інші та міжгалезуві науки: господарське, сімейне 3.Науки, які вивчають організацію і діяльність державних органів: прокурорський нагляд, суд та правосуддя, Адвокатура України. 4.Науки, які вивчають міжнародне право: міжнародне право, морське право, повітряне право, космічне право 5.Прикладні юридичні науки: криміналістика, судова медицина, кримінологія, бухгалтерський облік, кібернетика, які використовують дані точних наук для вирішення юридич-х проблем 6.Загально - теоритичні юридич-і науки: філософія права, прав-а психологія, соціологія права.

Юриспруденція - це сукупність усіх юридичних наук. 10.Основні сучасні аспекти праворозуміння. Право - це специфічна форма регулювання поведінки людей, сукупність правил поведінки санкціон-х або встанов-х держ-ю, які виражають інтереси або всього сус-ва або пануючого класу. При нормативному підході - право відносять до нормативних сис-м сус-ва. Право розгляд-я як сис-ма загальнообовязкових, формально визначених норм, що відображують по-державному організ-у волю народу, гарантуються і охороняються держ-ю, виступають регулятором сусп-х відносин. При генетичному підході - основна увага зосередж-я на процесах виникнення і форм-я права, його соціальної детермінованості об'єкт-ми і суб'єкт-ми умовами життя сус-ва. Інструментальному підходу властиве дослідження права як специфічного регулятора соціал-х відносин, за допомогою якого здійсн-я і забезп-я державне управління сус-вом.

Дослідження права як феномена кул-ри, соціа-ї цінності складає основу аксіологічного підходу. Правова дійсність вивч-я крізь призму її відповідності досягнутому сус-вом рівню соціального прогресу, ща дає можливість виділити питому вагу 'права в праві', тобто дати оцінку прогресивності прав-х явищ, відображує регресивні тенденції.

Системному підході відповідає відображення прав-ї дійсності як сис-ми прав-х явищ, що певним чином повязані між собою і утворюють єдине ціле - прав-у сис-му. Статичний аспект - норми права, правопорядок, суб'єкти прав. А динамічний - правотворчість, реаліз-я і застос-я норм прав. Соціологічне праворазуміння визнає право певним чином упорядковану взаємодіє соціальних суб'єктів, 'живе' право, як конкретне, динамічне, фактично існуюче явище, що лежить в основі створення законів і прийняття інших юридичних рішень. Реалізація норм П: поняття і форми Реалізація норм П - втілення положень П норм у фактичній поведінці (діяльності) суб'єктів П.

Форми реалізації: 1. Додержання - узгодження суб'єкта ми своєї поведінки з нормами-заборонами (пасивна поведінка суб'єкта) 2. Виконання - дії суб'єкта щодо здійснення зобов'язуючого припису П (активна поведінка суб'єкта) 3.

Використання - зд-ня суб'єктами повноважень, наданих їм нормами П. (суб'єкт сам вирішує використовувати чи утримуватись від використання суб'єктивного П, що йому належить ) 4. Застосування - спрямована на реалізацію норм П і здійснювана в спеціально встановлених формах державно-владна, творчо-організуюча діяльність держ органів і уповноваж д-вою гром органів щодо прийняття індивідуально-конкретних правових приписів з метою вирішення конкретної справи.(умови: законність і обгрунтованість)/ Білет № 3. Організація публічної влади у первісному суспільстві.

Теорія Держави І Права Шпаргалки

Існує 3 етапи розвитку общини як форми орган-ції людей - праобщину (первісне людське стадо), родову та проселянську общину. В період праобщини люди об'єднувались в досить сталі колективи (20-30 чоловік та декілька десятків підлитків і дітей). Була властива наявність основ соціальної організованості, яка базувалась на владі вожака, мала безпосер-й хар-р, існувала у вигляді візуального чи звукового спілкування, відображувала спільність інтересів первісних людей.

За добу родової общини була хар-на більш чи менш упорядкована соціальна орган-ція. Замена стеклоподъемника на уаз буханка. В її основі був колективізм у вир-ві і споживанні, загальна власність і зрівняльний розподіл засобів до життя. Провідну роль у веденні госодарства відігравали жінки, община існувала як материнський рід. Низька ефективність вир-ва забезпеч-ла лише необхідні життєві потреби на основі зрівняльного розподілу в інтересах усіх, незалежно від участі у трудовій діял-ті, але за індивід-ми потребами.

Теорія Держави І Права Шпори На Екзамен

Ці обставини зумовили появу первісного народовладдя. Суспільні справи вирішувались усіма дорослими на зібраннях, які очолювали найбільш поважними і досвідченими людьми - старійшинами. Іх влада засновувалась на авторитеті, інтелек-х достоїнствах тощо. Всі були рівними. Влада сторійшин спрямовувалась на забезпечення інтересів роду. Вона уособлювала господарську, військову і наглядову фун-ції.

У разі порушення - лайка, фізичне покарання, вигнання з роду. Проселянська община. З розвитком родових общин розвивалась ієрархізація влади.

Замість зібрань всіх - збори тільки чоловіків. Запроваджується принцип представництва: голови господарств входять в родові общинні ради, а їх голови - в ради племен. Кожному рівню влади властива своя сфера компетенції. Вищий орган має повноваження до нижчого.

Відбувається поділ влади: світська, військова та релегійна. Поряд зі старішинами, військовими вождями та жрецями появились інші лідери - 'великі люди'. Це багаті (за рахунок надлишкового продукту) чоловіки, які набули авторитету. Ознаки права.